#30роківдосягнень: Державні програми розвитку водного господарства

У 2008 році Постановою Кабінету Міністрів України було затверджено Державну цільову програму комплексного протипаводкового захисту в басейнах річок Дністра, Пруту та Сірету. Програма передбачала створення комплексу гідротехнічних та інших споруд з метою забезпечення захисту населених пунктів, територій, сільськогосподарських угідь і виробничих об’єктів від наслідків катастрофічних паводків, мінімізації збитків та створення умов для життєдіяльності населення.
Серед шляхів і способів розв’язання проблеми захисту населених пунктів, територій, сільськогосподарських угідь і виробничих об’єктів від наслідків паводків у програмі, зокрема, пропонувалось створення цілісної системи протипаводкового захисту в басейнах річок Дністра, Пруту та Сірету з урахуванням необхідності охорони екосистем, природних ландшафтів та об’єктів культурної спадщини; використання передового європейського досвіду з басейнового управління паводковим стоком і його регулювання на водозбірній площі, безпечного пропуску вод; проведення реконструкції гідротехнічних та інших споруд для підвищення їх надійності тощо.
Дія  Програми була припинена після затвердження Закону України «Про затвердження Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року».
Починаючи з 2013 року Держводагентством у межах Загальнодержавної програми реалізуються напрями протипаводкового захисту, а саме:
  • «Комплексний протипаводковий захист в басейні р. Тиси у Закарпатській області»;
  • «Комплексний протипаводковий захист в басейнах річок Дністра, Пруту та Сірету»;
  • «Захист сільських населених пунктів і сільськогосподарських угідь від шкідливої дії вод».
Метою реалізації цих напрямів є створення цілісного комплексу гідротехнічних та інших споруд, виконання заходів з відновлення і підтримки сприятливого гідрологічного режиму та екологічного стану малих річок, забезпечення інженерного захисту від підтоплення (паводків, повеней та інших) сільськогосподарських угідь і сільських населених пунктів і виробничих об’єктів та мінімізація збитків.