Походження назви «Дністер» досі не є вивченим на 100%. Є теорія, що перша частина слова походить від «дана», «дна», «дон», що означає «річка». А друга частина перекладається, як «південний».
Втім є й безліч легенд, які пояснюють звідки взялася ця назва. Тож пропонуємо дві цікаві оповідки про походження назви Дністер.
Перша легендаКажуть, десь далеко в Карпатах є такий дід, що керує підземними водами. Він їх тримає під землею і випускає лиш скільки треба, бо якби всі вирвалися на волю, то наробили б великої шкоди. А так ходять вони підземними льохами, дають поживу лісам, травам і навіть на високі гори просочуються.
Якось бігав там попід землею прудкий потічок, заглядаючи у кожний куточок, натрапив на вузеньку щілину в землі, визирнув на білий світ і аж очі затулив – світло так його вразило, що мало не осліп. Але згодом, коли очі звикли до сонячного світла, замилувався потічок на зелену землю і синє небо, а потім побіг до діда і став проситися нагору, на білий світ.
Дід посварив пустуна, а коли побачив, що той не жартує, став відраджувати, аби не йшов туди, бо на світі зле — взимку студено, а влітку душно, що люди будуть над ним збиткуватися. Але потічок так просився, що дід зрозумів: його вже ніяка сила не спинить.
— Як так, то йди, — сказав йому, — але про нас не забувай. Хто звідси виходить — назад не вертається, вода догори не тече. І ти будеш бігти, бігти вниз, доки не добіжиш до моря. А як добіжиш, то воно тебе прийме до себе і вже не пустить.
Потічок уже зібрався вибігати, та дід притримав його і каже:
— Зачекай. Ось, візьми собі два камінці, сховай добре. Як добіжиш до моря, покажеш йому, аби воно знало, з якого ти роду і звідки.
Потічок вхопив камінці і побіг, аж зашуміло.
Дорогою почав людям служити. Вони ставили млини, і він їх крутив, бо ж оминути їх не міг. Жінки приходили зі шматтям, і він мусив їм його полоскати. Чоловіки приходили ловити рибу, і він уже не боронив, звикся з ними.
Так він добіг аж до моря. Привітався з тими величезними хвилями, передав поклін від свого діда і став проситися, аби море прийняло його до себе.
Море зашуміло і каже:
— Гаразд, я тебе прийму, та скажи ж, як називаєшся.
— Не знаю.
— Ти не знаєш, але я маю знати, кого беру до себе.
— Дід дав мені два жовтенькі камінчики, щоб показати тобі.
— Покажи.
Потічок — лап-лап довкола себе, а камінців нема.
— Ви знаєте, я їх дорогою на дні стер.
— На дні стер, то на дні стер, — відказало море. — Якщо так, то відтепер будеш називатися Дністер.
Друга легендаДністер витікає з урочища Старе поле невеличким потічком. І що далі тече, то більшим робиться, бо в зливу вимиває собі глибоке дно.
Люди після кожної зливи казали, що потік “дно стер”. Від того й назвали його Дністер.
