Малі річки є більш чутливими до антропогенного впливу (тобто результатів діяльності людини), аніж великі чи середні. Головна відмінність малих річок від середніх і великих полягає в їхній значно більшій залежності від стану водозбору: що ближче до річки розташована певна територія, то сильніше вона впливає на її екологічний стан.
Сучасне використання річкових екосистем здебільшого залишається екстенсивним і часто набуває руйнівного характеру. Це проявляється у надмірному розорюванні земель, вирубці лісів, будівництві житлових та промислових об’єктів поблизу річок, що безпосередньо спричиняє їх забруднення та руйнування русел. Під впливом зміни клімату негативні наслідки таких процесів лише посилюються.
При цьому майже всі види господарської діяльності в басейні малої річки зумовлюють високий рівень ризику потрапляння забруднюючих речовин до її русла, що призводить до зменшення видового різноманіття, деградації екосистем, втрати водності річок, заболочення їх заплав і русел, скорочення довжини малих річок та річкової мережі загалом.
“Хочу звернутися до громад із закликом відповідально ставитися до господарювання, адже в їхніх руках – життя малих річок. Важливо зберігати цілісність прибережних захисних смуг і не заходити впритул до урізу води. Якщо є можливість, то прибрати споруди, які перешкоджають вільній течії, оскільки вони є однією з причин погіршення екологічного стану річок”, — зауважує керівниця напряму “Вода” WWF-Україна Оксана Коноваленко.
За інформацією WWF-Україна
