Днями Україна відзначатиме День Державного Прапора. Напередодні відзначення коротко згадаймо про історію синьо-жовтого стяга, який став символом нескореності та боротьби українського народу за свою незалежність.
Державний прапор України має прадавню історію. Існують відомості, що ще до прийняття християнства на Русі жовто-блакитні барви символізували Київську Державу. Майже всі герби міст Київщини й України обрамлялися жовто-блакитними кольорами.
З XVIII століття полкові й сотенні козацькі прапори Війська Запорозького виробляли з блакитного полотнища, на якому жовтою фарбою наносили хрест, зорі, зброю, постаті святих.
Утвердження синьо-жовтого поєднання як українських національних кольорів відбулося під час європейської «весни народів». У червні 1848 року вперше синьо-жовтий прапор замайорів на міській ратуші Львова.
29 березня 1917 р. в Києві під час Свята свободи, українські солдати йшли окремою колоною під національними прапорами.
Офіційно стяг затвердили 27 січня 1918 року в Тимчасовому законі про флот УНР. 29 квітня на есмінцях і лінкорах, що базувалися у Севастополі, підняли українські прапори. Флагманський корабель «Георгій Побідоносець» подав сигнал про підняття стяга над українським Чорноморським флотом.
За часів радянської влади в УРСР жовто-блакитна символіка українського прапора (як і тризуб) була заборонена, а будь-які її прояви та відображення переслідувалися владою. Зі слів старожилів, наявність вдома синьо-жовтого стягу – пряма дорога на Соловки. Пройде 100 років і більшовицькі нащадки знову катуватимуть українців за вшанування своєї державної символіки.
4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор гордо замайорів над Верховною Радою України. 28 січня 1992 року Державний Прапор України затверджений Верховною Радою України. Це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини до довжини 2:3.
Державний Прапор як символ нашої країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.
За інформацією Українського інституту національної пам’яті
