Прийнятий 28 червня 1996 року Основний Закон став міцним фундаментом української державності, визначив права і свободи громадян, закріпив суверенітет та незалежність нашої країни.
Конституція визначає основні принципи функціонування держави, закріплює права і свободи людини та громадянина, встановлює засади діяльності органів влади, місцевого самоврядування, визначає державні символи та територіальний устрій України. Документ також гарантує суверенітет держави, її незалежність і демократичний розвиток.
Уже п’ятий рік поспіль День Конституції Україна відзначає в умовах повномасштабної війни. Попри це свято залишається символом української державності, незламності та прагнення жити у вільній демократичній країні.
Історія українського конституціоналізму розпочалася задовго до ухвалення сучасної Конституції. Одним із перших документів такого рівня стали «Пакти і Конституції прав і вольностей Війська Запорозького», укладені у 1710 році гетьманом Пилипом Орликом. Цей документ вважають однією з перших конституцій у світі, адже він передбачав поділ влади на законодавчу, виконавчу та судову, обмежував повноваження гетьмана й визначав права козацтва.
Наступною важливою сторінкою стала Конституція Української Народної Республіки, яку Центральна Рада ухвалила у 1918 році під керівництвом Михайла Грушевського. Документ проголошував незалежність УНР та містив демократичні норми, однак через зміну влади так і не набув чинності.
Також важливими етапами розвитку української державності стали Конституція Західноукраїнської Народної Республіки та Конституція Карпатської України.
У радянський період діяли чотири Конституції Української РСР – 1919, 1929, 1937 і 1978 років. Саме остання залишалася чинною навіть після проголошення незалежності України у 1991 році, поки не була ухвалена нова Конституція незалежної держави.
Робота над сучасною Конституцією розпочалася після ухвалення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. Уже восени Верховна Рада створила Конституційну комісію, яка почала готувати проєкт Основного Закону.
Протягом шести років було розроблено близько 15 різних варіантів документа. Найбільші дискусії точилися навколо розподілу повноважень між гілками влади, статусу Криму, державної символіки, права власності та мовного питання.
Під час підготовки до другого читання до проєкту внесли близько шести тисяч поправок. Остаточне засідання Верховної Ради розпочалося 27 червня 1996 року й тривало майже безперервно близько 24 годин. Цю подію згодом назвали «конституційною ніччю».
Основний Закон було ухвалено 28 червня 1996 року о 9:20. За нього проголосували 315 народних депутатів, що перевищило необхідну конституційну більшість. Одним із ключових учасників підготовки документа був народний депутат Михайло Сирота, якого часто називають «батьком Конституції України».
Саме після ухвалення Конституції були остаточно закріплені правові основи незалежної України, її суверенітет, територіальна цілісність та демократичний устрій.
Сьогодні, коли український народ героїчно боронить свою землю від російської агресії, положення Конституції набувають ще глибшого змісту. Ми відстоюємо не лише територію, а й право жити у вільній, демократичній та незалежній державі, де поважають людську гідність, права та свободи кожного.
Висловлюємо щиру вдячність усім захисникам і захисницям України, волонтерам, медикам, рятувальникам та кожному, хто своєю працею наближає нашу Перемогу та зміцнює українську державу.
Бажаємо всім миру, міцного здоров’я, добробуту, впевненості у завтрашньому дні та незламної віри в Україну. Нехай єдність, відповідальність і любов до рідної землі допомагають нам долати всі виклики та будувати сильну й успішну державу.
Зі святом! З Днем Конституції України!
