Івано-Франківськ омивають дві Бистриці – Солотвинська й Надвірнянська. Свої назви вони отримали від містечок, біля яких беруть початок. Однак у ХІХ столітті ці ріки мали інші імена. Теперішня Солотвинська була Золота, а Надвірнянська – Чорна. Чому так?
Ґрунтовну відповідь на це дає історик Алоїз Шарловський:
«Через швидку течію, з якою спішать сестри-ріки собі назустріч, а потім спільним ложем у Дністер, отримали назву Бистриць. Західна, Бистриця Солотвинська, несе свої мутні жовтаві хвилі дещо повільніше і отримала назву Гнилої або Золотої; східна, Бистриця Надвірнянська, пливе зі швидкістю гірського потоку, тому її назвали Чорною або Срібною – від кольору води».
Йому вторить літописець Садок Баронч, який залишив влучну характеристику обох річок.
«Галицька Бистриця – мутно-жовтава, спокійна, нікому не робить шкоди, хіба якийсь зірвиголова кине щось погане в її русло, тому й прозвали її Гнилою. Зате Тисменицька (тобто Надвірнянська – Авт.) – свавільниця: ганяється полями, то шмат берега урве, то дерево з корінням виверне, то захопить частину плоту. Зате чиста як кришталь, манить до себе; одному дає здоров’я, в іншого відбирає життя, звичайно, як свавільниця, кокетка».
Однак, шкоду від повені місту приносила саме спокійна й лагідна – Золота, Солотвинська Бистриця – і в 1969-му, і у 2008 році.
ІВАН БОНДАРЕВ
